В Українському гуманітарному інституті відбулась молодіжка у дитячому стилі.

В Українському адвентистському центрі вищої освіти (УАЦВО) 31 січня відбулась молодіжна вечірня зустріч під гаслом «Коли серце співає».

Захід розпочався з дитячої пісні «Радуйтесь». Її виконавці мали зачіски, стилізовані під дитячі, й тримали іграшки в руках.

Мета організаторів та команди «Light Source» полягала у тому, щоб студенти могли хоча б на трішки поринути у веселе та безтурботне дитинство. В одній із пісень про лева, тигра, папугу і слона, учасники, не соромлячись, видавали звуки цих тварин, що робило композицію надзвичайно веселою, адже у кожного по-різному вийшло виконати це завдання.

Ідея провести молодіжку по-дитячому виникла, коли маленька частина молоді Бучанської громади їхала в автобусі. Гуртом наспівуючи пісеньки з дитячого збірника «Поющие сердечки» вони поринули у спогади свого дитинства. Спів цих пісень наділяв їх чудовими враженнями та емоціями і тут, після закінчення чергової пісні, керівник молоді запропонувала: «Давайте проведемо молодіжку на основі пісень цього прекрасного збірника!» Молодь з задоволенням прийняла цю пропозицію і основа всіх пісень, конкурсів та ігор, як і планувалось, ґрунтувалася на музичних творах відомого дитячого збірника «Поющие сердечки». У цьому веселому дійстві, крім студентів, узяли участь диригент студентського хору Лілія Понятовська та місцевий пастор Максим Крупський.  Вони розповіли, про час їх дитинства, який припав на добу радянського атеїзму. Лілія Понятовська звернулась до присутніх з такими словами: «Цінуйте теперішню свободу, яка дозволяє кожному поколінню прославляти Бога піснями, що відповідають їх потребам. У наш час такої переваги не було і ми, маленькі християни, мали можливість співати лише «дорослі» псалми».

«Завжди приємно бути там, де створена невимушена атмосфера. До того ж, тоді я добре насміявся. Організатори - молодці!»  ̶  ділиться своїми враженнями  Андрій Чорней, студент-богослов.

Студентка філологічного факультету Анна Федусь додає: «Молодіжне служіння було дуже насиченим і вражаючим. Пісні дитинства викликали ностальгію за радісним і безтурботним часом. Незвично бачити, як дитячі пісні виконують дорослі люди».